Споконвіку
було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог. 2. З Богом було воно
споконвіку. 3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. 4. У
ньому було життя, і життя було - світло людей. 5. І світло світить у темряві, і
не пойняла його темрява. 6. Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому - Йоан. 7.
Прийшов він свідком - свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. 8. Не був
він світло - був лише, щоб свідчити світло. 9. Справжнє то було світло - те, що
просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. 10. Було у світі, і світ ним
виник - і світ не впізнав його. 11. Прийшло до своїх, - а свої його не
прийняли. 12. Котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які а
ім'я його вірують; 13. які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі
людської, лише - від Бога народилися. 14. І Слово стало тілом, і оселилося між
нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та
істиною сповненого. 15. Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось
той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше
за мене.» 16. Від його повноти прийняли всі ми - благодать за благодать. 17.
Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса
Христа. 18. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні,
- той об'явив.
Дорогі в Христі!
Щиро вітаю усіх зі
світлим святом Христового Воскресіння! Ця унікальна
подія є найбільш промовистим свідченням того, як Бог сильно любить кожну
людину. Загалом уся тайна життя Божого Сина, котра явлена для нас через Його Воплочення,
земне життя, навчання та діяння, Страсті, смерть, погребення та Воскресіння, – є
виявом того, наскільки Бог бажає бути близько мене та близько тебе.
Всі тексти, які ми чуємо в
часі богослужінь Страсного тижня, демонструють дуже промовисто, що насправді означають
в перекладі з єврейської на українську в першій главі Євангелія від Матея два
імені якими називають Божого Сина, котрий стає Сином Людським: Ісус – означає «Господь є спасінням», а Еммануїл – означає «З нами Бог». Як Він
спасає, і де Він є з нами – від першої до останньої сторінки розповідають усі
чотири Євангелисти Нового Завіту. Найповніше, однак, Його солідарність з цілим
людським родом виражені в подіях Страстей та Воскресіння.
Євангельські тексти про
Страсті та Воскресіння вказують на ще одну дуже важливу характеристику Бога,
явленого для нас в Христі Ісусі: Бог в якого ми віримо, це не Бог, якого видумали
собі деїсти (Бог створив світ але не втручається в Нього). Якраз навпаки – Бог,
котрого відкриває нам Ісус, це Бог який є відповідальний за своє творіння. Коли
за намовою диявола людський рід пішов дорогою, котра була противною до
первісного Божого задуму стосовно людини, то Він зробив усе можливе й
неможливе, щоб ми могли бути спадкоємцями життя, яке «око не бачило й вухо не
чуло, що на думку людині не спало» (1 Кор 2:9). У Воскресінні ГНІХ Бог оправдує
людину, але засуджує гріх і смерть. Все життя Ісуса – від Вполочення до
Воскресіння – вказує тим самим на благість усього сотвореного, та що Бог буде
діяти в історії поки не «витре
кожну сльозу з очей … і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю
не буде більше» (Одкр 21:4), для того «щоб Бог був усім в усьому» (1 Кор 15:28).
Відтак уся Біблійна розповідь
про Боже діяння в історії, з його кульмінацією
в Страстях та Воскресінні Ісуса Христа, є постійним підтвердженням факту, що
наш Господь «може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми
розуміємо» (Еф 3:20). Він бо дві тисячі років тому прийшов у людському тілі, «щоб
ми мали життя і мали його вповні» (Йо 10:10). Саме цю Добру Новину за версією Євангелиста
Йона про «життя яке в Отця перебувало і нам явилося» Східна Церква читає як у
сам день свята Воскресіння ГНІХ та і в наступні дні аж до П’ятидесятниці. Щоб
краще відчути дух цього унікального Євангелія та зрозуміти головні акценти
євангельського читання неділі Пасхи,
пропоную в цей святочний
день роздуми Томаса Райта, котрі він представив у своєму популярному коментарі
на Євангеліє від Йоана.[i]
Як вийдеш зі села – відразу направо, – пояснював мені
дорогу приятель. – Мимо не проскочиш, на воротах написано назву.
Здавалося б, що може бути простіше. Ось і село. Я
повільно проїхав вздовж ряду симпатичних будиночків, повз крамнички та стару
церкву.
І тут я подумав, що неправильно зрозумів приятеля: за
околицею не було видно жодного будинку. Однак я помилився – ось під'їзна
доріжка. Високі кам'яні стовпи, дерева які розрослися і старовинний дерев'яний
знак з тією самою назвою. По той бік воріт тягнеться посипана гравієм доріжка й
зникає за поворотом. На газоні перед густими заростями рододендронів – нарциси.
Я з'їхав на доріжку. Він не говорив мені, що живе посеред такої краси! Доріжка
повернула за ріг, потім повернула ще раз. Знову рододендрони і нарциси.
Останній поворот – і я мало не задихнувся від подиву.
Прямо переді мною, серед високих дерев, гладких галявин,
кущів, стояв будинок; ранкове сонце грало на старому камені, з якого він був збудований.
А ось і мій друг – кам'яним ганком спускається мені назустріч й проходить між
старовинними стовпами.
Мені здається, що наближення до Євангелія від Йоана схоже
на наближення до цієї старовинної, величної будівлі. Багато читачів Біблії
знають, як сильно це Євангеліє відрізняється від інших. Вони самі виявляють,
або чують від інших, що в ньому приховані невичерпні глибини смислу. Відома
приказка свідчить, що в цьому Євангелії дитина може безпечно плескатися наче в
басейні, але водночас вистачить глибокої води й для того, щоб з головою
викупати слона. І побудова цього тексту, і його думки – прекрасні, однак все це
зовсім не повинно відлякувати читача. Навпаки – все зроблено для того, щоб
читачі прийшли до нього. Мільйони вже виявили це на власному досвіді: у міру
читання цього тексту вони бачили, як назустріч їм виходить їхній перший і
найкращий Друг.
Як і більшість старовинних садиб, ця книга має власну
під'їзну доріжку, яка поведе нас з шосе і заздалегідь дещо розповість про те
місце, куди ми їдемо. Ці перші вірші – введення до всієї книги, і до того часу,
як ви дістанетеся до сюжету, ви вже будете добре уявляти собі, що там станеться
і який у цьому сенс. Продовжимо порівняння: уздовж під'їзної доріжки
розставлені знаки із зображеннями різних кімнат будинку і тих людей, яких ви
там зустрінете. Вступ до Євангелія від Йоана став знаменитим, його часто
читають на Різдво (в східній Церкві на Пасху), й тут йде мова не тільки про
народження Ісуса, а й про те, хто Він був, хто Він є і що зробив. Чим уважніше
ми вивчаємо це Євангеліє, тим більше переконуємося, що вступ був повним і
вичерпним.
На воротах, які ведуть до під'їзної доріжки, красується напис,
котрий запам'ятовується раз і назавжди: «На початку було Слово». Ми відразу
розуміємо, що потрапили в знайоме, але чимось незвичне місце. «На початку» –
кожен читач Біблії при вигляді цих слів повертається до її початку, до Книги
Буття, якою відкривається Старий Завіт: «На початку Бог створив небо і землю».
Йоан бажає, щоб ми читали його книгу як частину історії про Бога та світ, а не
як розповідь про одного окремо взятого персонажа в якийсь ізольований момент
часу. Ця книга – про Бога-Творця, який робить щось нове для свого улюбленого
творіння. Книга про те, як довга історія, котра почалася в Книзі Буття, досягла
заздалегідь запланованої її автором кульмінації.
І кульмінації вона досягла також «Словом». В Бутті 1
кульмінацією стало створення людини на Божий образ. У Йоана 1 кульмінацією стає
поява якоїсь людини: Слово стало плоттю, стало людиною.
Коли я вимовляю слово, воно залишається якоюсь частиною
мене – це моє дихання, звук у мене в гортані, у мене в роті та на язиці. Коли
люди слухають мої слова, вони співвідносять їх з моїми вчинками та думками. «Ти
ж казав ...» – нагадують нам люди, коли наші справи розходяться з словами.
Слово сказане, ми взяли на себе відповідальність.
Але з іншого боку, слова живуть немов би й незалежним від
нас життям. Вони можуть змінити як уявлення так і саме життя людини, яка їх
слухає. Наприклад, такі слова: «Я люблю тебе», або «Нам пора розійтися», або
«Ти звільнений». Вони породжують нові ситуації, люди реагують на них, якось
діють у зв'язку з почутим. Слова застрягають у них в пам'яті та продовжують
свій вплив навіть через певний час.
У Старому Завіті Бог часто діє «словом», Він говорить, і
це «стається» – в Бутті, а також і в наступних розділах. «Словом Божим сотворене
небо», сказано в Псалмі (33:6). Тільки Боже слово вічне, а рослини і навіть люди
марніють і вмирають (Іс 40:6–8). Слово виходить із уст Бога і приносить життя,
зцілення і надію Ізраїлю і всьому творінню (Іс 55:10–11). Ось що означає (крім
усього іншого) «Слово» в контексті Євангелія від Йоана, ось чому Йоан
намагається саме таким чином пояснити нам, хто такий Ісус.
Ймовірно, він розраховував на впізнавання: багато читачів
помітять, що про Ісуса сказано те ж, що деякі автори говорили про
«Премудрість». Багато єврейських наставників роздумували над вічною загадкою:
як може істинний Бог відрізнятися від світу і діяти в світі? Як може далекий
від нас, святий, непричетний до земного, в той сам час виявитися настільки
близьким? У пошуках відповіді на це питання деякі автори вже називали «слово» і
«премудрість», та намагалися поєднувати їх з вірою в обіцянку, яку єдиний
істинний Бог дав Ізраїлю – «бути присутнім» в Єрусалимському Храмі. Інші
відчували «слово» і «премудрість» в єврейському законі, Торі. Як ми
переконаємося, про все це Йоан теж пам'ятає, коли роздумує про Боже «Слово».
Але термін «слово» не чужий і для язичницької філософії. Деякі
язичники роздумували про Логос як про раціональний початок, котрий лежить в
основі всього космосу і кожної людської істоти. Варто намацати цей принцип, і
життя віднайде сенс, говорили вони. Йоан ніби їм відповвдає: почасти ви праві, тільки Слово –
не абстрактний принцип, а Особистість. Особистість, з якою вам належить
познайомитися.
Вступ обрамлюють вірші 1–2 і 18, котрі повторюють: Слово
було і є Богом, воно нерозривно пов'язане з Богом. Йоан виходить поза межі
звичайних можливостей мови і усвідомлює це, але до цього його змушує Ісус. Вірш
14 говорить: Слово стало плоттю, стало людиною, одним з нас. Слово стало
конкретною людиною – Ісусом. Ось основна тема Євангелія: якщо хочете пізнати
істинного Бога, вдивіться в Ісуса.
Ця ключова фраза збирає навколо себе весь текст вступу.
Ісус ототожнюється зі Словом, котре було від початку, зі Словом, через яке все
створене, котре містить у собі життя і світло. До початку творіння Слово кинуло
виклик пітьмі і продовжує боротися з темрявою, котра, на жаль, проникла в саме творіння. Слово покликало до
життя нове творіння, і Бог повторює: «Хай буде світло!»
Бог посилає Слово в світ, але світ ніби не впізнає Його.
Слово звернене в першу чергу до Ізраїлю, проте вибраний народ не впізнає Його.
Це головна проблема, на якій зосереджена євангельська розповідь. Ісус прийшов
до Божого народу, і Божий народ вчинив так, як учинив увесь світ: він віддав
перевагу темряві перед світлом. Ось чому знову потрібна благодать, понад вже
даровану благодать (вірш 16): закон Мойсея вказує у вірному напрямку, однак,
подібно як і сам Мойсей, він не приводить нас в Обіцяну Землю. Щоб потрапити в
цю землю, потрібні істина і благодать, котрі походять від Месії Ісуса, Сина
Божого.
«Усім тим, хто Його прийняв» – цей вірш звернений і до
нас теж, для нас, можливо, це найважливіший момент у цілому вступі (вірш 12).
«Усім тим», кожному, як тоді, так і зараз. Неважливо, в якій сім'ї ти
народився, в якій частині світу: Бог робить так, щоб кожна людина народилася
наново, увійшла в сім'ю, початок якої Він поклав в Ісусі і яка відтоді
поширилася по цілім світі. Кожен владний стати «сином Божим», і це нова думка
понад вже прийняті: кожна людина цінна в Божих очах. В цьому земному житті щось
може статися з людиною, і в результаті він стане новою людиною, віруючою в «Його
в ім'я». Якимось чином (як саме – Йоан розповість нам поступово, крок за
кроком, вводячи нас у ту величну будівлю, до котрої ми щойно дісталися по
посипаній гравієм доріжці) велика драма Бога і світу, Ісуса та Ізраїлю, Слова,
котре розкриває таємницю невидимого Бога, – вся ця велика драма потребує
акторів і відводить роль кожній людині, в тому числі мені і вам.
Коли ми підходимо по доріжці до будинку, якась фігура
перетинає нашу дорогу. Можливо, це наш друг? Він обертається, дивиться на нас і
мовчки вказує шлях до будинку. Ні, це не той, кого ми шукаємо, його обов'язок –
просто вказати нам шлях. «Свідчити», як каже автор Євангелія. Щоб прийти до Слова
Божого, для початку нам слід прислухатися до звістки Йоана Хрестителя – так
радять всі чотири Євангелисти…
[i]
Wright,
Tom, John for Everyone Part 1: Chapters
1-10 Pt. 1 (New Testament for Everyone)
SPCK. Kindle Edition. p.1- 6
Немає коментарів:
Дописати коментар