понеділок, 25 травня 2015 р.

Св. Дух і світ (Йо 16:2-13).

Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. 3. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. 4. Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами. 5. Тепер же я іду до того, хто послав мене, - і жаден з вас мене не питає: Куди йдеш? 6. Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. 7. Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас. 8. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: 9. щодо гріха - бо не вірують у мене, 10. щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; 11. щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. 13. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.
          Дуже часто віруючі євреї просили у Бога суду (пор. Пс 17, 26, 43). Для нас «суд» співзвучний «засудженню», але жителі Стародавнього Ізраїлю думали інакше. Вони боялися не суду, а зволікань (таке нерідко траплялося і в ті часи). Якщо б тільки вельможа, наділений владою, прислухався до їхніх скарг і виніс свій вирок! Але найчастіше, сильним світу цього було не до скарг простих людей. І тоді псалмопівці зверталися до Бога і просили Його вирішити, хто  правий,  а хто винний.[i]
          Досить часто в історії Ізраїлю траплялося так, що весь народ опинявся в положенні скаржника, що очікує суду. Сусідні сильні народи вторгалися в Палестину, руйнували міста, спустошували землю, забирали в полон тисячі людей. А потім приходили інші завойовники і гнали тих небагатьох, хто вцілів першого разу й залишався в Єрусалимі. Навіть коли через багато років народ відпускали і дозволяли йому повернутися додому, чергові агресори завойовували країну знову і знову, й відтак кожен на свій лад принижував обезсилілих  ізраїльтян. Люди, котрі твердо вірили, що їх Бог, Господь, Творець світу, є також Бог праведний і справедливий, повинні були якось собі це пояснити.
          Їм здавалося, що вони прийшли в суд. (У стародавньому світі не було державного прокурора, й тому навіть кримінальну справу починали з скарги, яку приватна особа подавала проти іншої приватної особи, а суддя повинен був «розсудити» їх: одного виправдати або визнати справедливими його домагання, іншого покарати чи примусити до чого-небудь). У цьому суді Ізраїль подавав скаргу проти інших народів. За яким правом Вавилон, Сирія, Єгипет, Рим і всі інші гнітили народ Божий? Хіба вони чимось заслужили перевагу перед Ізраїлем?
          Деякі пророки - найвідважніші, найбільш сміливі, розігруючи сценарій суду приходили до висновку, що Ізраїль заслужив цю кару. Ісая говорить, що Ізраїль повстав проти YHWH, і YHWH по заслугах обрушив кару на свій народ. Про це говорить Єремія, про це говорить і Даниїл в главі 9.
          Але ці ж пророки (а також інші) мали видіння зовсім іншого Божого суду: Бог винесе вирок на користь Ізраїлю і проти народів, які жорстоко і зарозуміло гнітили Ізраїль. У цих видіннях суд обертається на благо Ізраїлю. Бог вирішує, що світ неправий, а його народ - правий.
          Тільки з урахуванням цих пророцтв і єврейської концепції «світу» можна повною мірою зрозуміти цей досить важкий для розуміння текст, який лежить в основі цього розділу. У віршах 8-11 мова йде про Святого Духа, «Утішителя» і «Помічника», про котрого йшлося і в попередньому розділі. Він виступає адвокатом на суді і доводить, що світ неправий. Однак основна відмінність полягає в тому, що народом Божим тут стають послідовники Ісуса, а «світ» охоплює не тільки язичників, але й народ Ізраїлю - тих його членів, хто не прийме Ісуса.
          

Ісус - податель миру та правдива Виноградина (Йо 14:27–15:7).

Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! 28. Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я. 29. Нині сказав я вам те, - перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви. 30. Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. 31. Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»
1. «Я - виноградина правдива, а мій Отець - виноградар. 2. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. 3. Уже і ви чисті - , словом, яким промовляв я до вас. 4. У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. 5. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. 6. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють! 7. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас.
          Ісус продовжує навчати учнів в часі Таємної вечері, що поділ між Його послідовниками та «світом» неможливо згладити, і лише визнавши цю межу, ми зможемо почути наступні слова Ісуса, ще одну вражаючу обіцянку. Ті, хто буде міцно триматися Ісуса і не погодиться на другосортне, компромісне учнівство, той отримає Його мир - як дар, мир, якого «світ» ніколи і нікому не зможе дати (вірш 27). Цей мир переконає справжніх учнів у присутності та допомозі Ісуса, вони побачать, що Ісус, яким вони Його пам'ятають і люблять, справді єдиний з Отцем, і вони зрадіють. Єврейське слово שָׁלוֹם  (шалом) має дуже широкий та глибокий зміст й означає - щастя, cпасіння, свобода, невимушеність, мир. Мир – не відсутність війни, але позитивне поняття з власним змістом. Акадське слово salāmū найбільш близьке за значенням до кореня, який властивий для багатьох семітських  мов означає: «бути здоровим, сильним, міцним, цілісним, довершеним, досконалим». Христос не тільки дарує мир, Він також підтримує його у нас, якщо ми тримаємо з ним зв'язок.
          Але шлях до цього миру лежить через зіткнення, прямий конфлікт, «обійти» який ніяк неможливо. «Князь світу цього» вже в дорозі, й спішить схопити Ісуса.[i]
         

пʼятниця, 22 травня 2015 р.

Св. Дух Утішитель (Йо 14:10-21).

Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла. 11. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. 12. Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, - бо я вже йду до Отця мого. 13. І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. 14. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я. 15. Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. 16. І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17. Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. 18. Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. 19. Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. 20. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. 21. Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.»
          Ісус обіцяв учням послати Свого Духа, Своє дихання, Своє внутрішнє життя. Тут і далі він позначає цього Духа особливим терміном: він говорить, що Отець пошле нам Утішителя або «Помічника». Це і є Дух.[i]
          Грецьке слово, яке в одних перекладах передається як «помічник», а в інших - як «утішитель» багате  на різноманітні значення. Це не просто людина, котра порадою чи фізично бере участь в якихось наших діяннях, хоча і це значення також присутнє: як ми переконаємося, Дух дає Божому народові сили та енергію, щоб люди могли робити все, як треба, жити по-божому, свідчити світові про любов Ісуса.
          В перекладах найчастіше використовується слово «Утішитель». Втіха - це чудовий і дивовижний процес! Чи бачили ви коли не-будь, як хтось перенісши трагедію, горе, знаходить силу завдяки тому, що поряд з ним знаходяться інші люди, обіймають його, підтримують? Цих сил вистачає, щоб пережити поточну хвилину, потім ще одну і ще одну. Зовні ніби нічого й не змінюється, трагедія залишається трагедією, мертві не повертаються, але підтримка друзів дає нам здатність впоратися з ситуацією. Вона дає нам сили.
         

четвер, 21 травня 2015 р.

Ісус – Дорога, Правда і Життя (Йо 14:1-11).

Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. 2. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. 3. І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. 4. Куди ж я йду - ви знаєте путь.» 5. «Господи, - каже до нього Тома, - не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» 6. Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. 7. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.» 8. А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.» 9. «Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? 10. Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла. 11. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте.
          В часі Тайної вечері Ісус пояснює учням: Він відходить, але не покидає їх, Він робить все для їх блага.[i] Він не забуде їх і в домі Отця. Ця обіцянка виходить за межі вузького кола учнів, які обступили Його того весняного вечора, - вона охоплює всіх нас. Ці слова часто повторюють на похороні, і цілком зрозуміло, чому. Ми не бачимо перед собою дороги, але нам потрібно вірити не тільки в те, що шлях у невідоме майбутнє існує, а й у те, що ми не зіб'ємося з цього шляху. Тома, як завжди, насторожений і недовірливий. «Як це ми знаємо шлях? Ми навіть не знаємо, куди Ти зібрався!». Коротка відповідь Ісуса на це питання з тих пір століттями розбурхує уяву людей. «Я - Дорога». Якщо хочеш знайти шлях до дому Отця, іди зі мною.
         

пʼятниця, 15 травня 2015 р.

Неділя Сліпородженого (Йо 9:1-41).

Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого. 2. Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?» 3. «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому! 4. Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, - бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. 5. І поки я у світі - я світло світу.» 6. Сказавши те, сплюнув на землю, споготовив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. 7. До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», - що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився - і повернувся зрячим! 8. Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів - жебрачив?» 9. Одні казали: То він, - інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!» 10. Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?» 11. А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився - і прозрів.» 12. Вони його тоді питають: «Де він?» - «Не знаю», каже той.
13. Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв. 14. Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі. 15. То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.» 16. Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них. 17. І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш - про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.» 18. Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, - аж поки не закликали батьків отого прозрілого. 19. Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?» 20. Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився. 21. А як він тепер бачить - не знаємо, і хто відкрив йому очі - не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.» 22. Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме. 23. Тим то батьки його й казали: Дорослий він, - самого спитайте.
24. Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік - грішник.» 25. «Чи грішник він, - озвався він, - я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.» 26. Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?» 27. Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?» 28. Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми - Мойсеєві учні! 29. Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.» 30. У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив. 31. Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить - ось того він вислухує! 32. Нечувано одвіку, щоб хто-небудь відкрив очі сліпонародженому. 33. Був би він не від Бога - нічого не спроможний би був зробити!» 34. Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть.
35. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» 36. А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» 37. Ісус же йому: «Ти бачив його; він - той, хто говорить з тобою.» 38. Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» - і поклонився йому. 39. І мовив Ісус: «На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, - сліпими стали.» 40. Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: «Невже і ми сліпі?» 41. А Ісус їм: «Були б ви сліпі - не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, - то і гріх ваш зостається.»       
            Сліпий.
            "Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?"- типове запитання для євреїв, які відповідно до навчання літератури Мудрості, жили за дуже простою логікою: за добрі діла є благословення, за злі - прокляття. Такий хід думок підкріплювався ще й навчанням присутнім в книзі Второзаконня 27-28. Однак такий спрощений підхід ставився під питання тими ж представниками літератури Мудрості - книга Йова та Проповідник (Когелет) вказують, що є речі які пояснити такою звичайною логікою не можливо. Рівно ж доволі прості постулати присутні в кн. Второзаконня 27-28, - у світлі навчання присутнього в кн. пророка Єзекиїла 18, вимагають детальніших роз'яснень, а головно відмови від банального буквального сприйняття біблійних текстів без врахування їх історичного контексту, які рівно ж розповідного й  богословських намірів автора.
            За браком місця не буду детальніше аналізувати вищезгадані тексти, а тільки відзначу, що Ісус не підтримує традиційне єврейське бачення й вказує, що тут йдеться не про вину людини, але "щоб ділам Божим виявитись на ньому". Тобто до цього конкретного сліпого чоловіка, як і до багатьох інших, про яких розповідає Євангеліє, приходить Ісус - і тоді відбувається щось грандіозне, щось нечуване, яке Новий Завіт називає словами "нове творіння". В цьому є Добра Новина - в темінь людського існування через Ісуса Бог приносить Світло.
           

пʼятниця, 8 травня 2015 р.

Неділя Самарянки (Йо 4:5-42).

Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. 6. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. 7. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» 8. Учні ж його пішли були до міста харчів купити. 9. Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. 10. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» 11. Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива? 12. Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» 13. А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити. 14. Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»
            15. Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» 16. «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» 17. Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка! 18. П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.» 19. А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти. 20. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» 21. Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. 22. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. 23. Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. 24. Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» 25. Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» 26. А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»
            27. Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» 28. Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: 29. «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?» 30. І вийшли з міста й подалися до нього. 31. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» 32. Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.» 33. Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?» 34. «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. 35. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли. 36. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи. 37. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. 38. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» 39. Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». 40. Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. 4. Та й багато більше увірували з-за його слова. 42. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»
            Незвичайна зустріч
            Самарія - область між Галилеєю на півночі та Юдеєю на півдні[i]. Коли Ісус з учнями йшов з Юдеї до Галилеї або назад, вони проходили через Самарію. Географічно це був найзручніший маршрут, хоча й небезпечний: іноді самаряни грабували паломників, які прямували з Галилеї до Єрусалиму, тож більшість воліла йти обхідним маршрутом долиною Йордану до Єрихону й звідти вгору, до Єрусалиму. Але того разу, про який оповідає Йоан, вони без пригод йшли на північ через Самарію. Було спекотно, учні відлучилися, а Ісус зупинився біля криниці Якова, яка існує і понині. До Нього підійшла жінка.
            Побожні євреї не вважали за можливе залишатися наодинці з жінкою, а якщо вже таке траплялося, ні в якому разі не стали б вести з нею розмову.
            Одна деталь ще більше "погіршувала" ситуацію - жінка була самарянкою. Коли єврейські вигнанці (вірніше, якась їх частина) повернулися з вавилонського полону, з'ясувалося, що центральна область їх колишньої території захоплена народом, який вважав себе істинними нащадками Авраама. Ці люди противилися поверненню євреїв, між ними весь час спалахували сварки, доходило навіть до кровопролиття. Тому для євреїв було дуже принциповим не спілкуватися з самаритянами, й особливо не їсти та не пити разом з ними, не користуватися загальним посудом. Як же ж Ісус просить цю жінку дати Йому напитися ?