1. Текст.
Для кращого розуміння значення
уривку, котрий читається на Літургії в цю неділю (2, 16–20),
нижче подаю його з двома додатковими віршами (2, 15–21),
котрі разом з усім текстом творять тематичну єдність й відтак відображають
цілісність думки Павла.
15. Ми – уроджені юдеї, не з
отих грішників поган; 16. а довідавшися, що людина оправдується не ділами
закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб
оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається
ділами закону. 17. Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі
грішники, –
то невже Христос –
служитель гріха? Жадним робом! 18. Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував
був, то я себе самого оголошую переступником. 19. Я бо через закон для закону
вмер, щоб для Бога жити: я – розп'ятий з Христом. 20. Живу вже
не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого
Сина, який полюбив мене й видав себе за мене. 21. Я не відкидаю Божої
благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно.
2. Контекст Гал 2, 15–21
та основні богословські акценти уривку.
Щоб
правильно зрозуміти будь-який текст Писання, насамперед потрібно брати до уваги
обставини написання та мету автора, а відтак і сам контекст уривку. Детальніше
ці питання стосовно послання до Галатів є представлені в коментарі на читання
попередньої неділі (котрий є на цьому ресурсі).
Тут хіба відзначу, що приводом до
написання листа стали тривожні звістки, котрі отримав Павло: галати почали
відпадати від благовісті про достатність віри в Ісуса Христа й схилялися до
позиції деяких «юдействуючих» агітаторів з Єрусалиму: «Щоб догодити Богові мало вірити в Ісуса
Христа, – потрібно ще й
дотримуватися Закону Мойсея; перш ніж одержати право називатися християнином,
поганин повинен обрізатися, дотримуватися суботи й інших юдейських свят,
споживати тільки кошерну їжу й дотримуватися всіх обрядових заповідей Старого
Завіту. Павло всього цього вам не сказав, бо не походить з числа 12-ти
апостолів і трохи послабив вимоги та перекрутив вчення Ісуса».
У
відповідь, в перших двох главах послання, Павло розповідає про
своє навернення і покликання на апостола
самим Христом та досить гостро критикуючи своїх опонентів, доводить, що
правильні відносини між людиною й Богом установлює віра, а не Закон Мойсея.
Саме питанню оправдання вірою, Павло присвячує увагу й в двох наступних главах (3–4 глави). А, щоб хтось не подумав, що
йдеться тільки про якісь, слова, почуття чи теоретичні питання, Павло в 5–6 главах
перестерігає, що християнську свободу не можна використовувати для задоволення
плотських похотей. Християнське життя не допускає байдужості до моральних
питань, оскільки це є життя під проводом Св. Духа.