14,14 . А вийшовши Ісус, побачив силу народу і
змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 15 . Якже настав вечір,
підійшли до нього його учні й кажуть: «Пусте це місце та й час минув уже.
Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.» 16 . А Ісус
сказав їм: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.» 17 . Вони ж мовлять до
нього: «Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.» 18 . Тоді він каже:
«Принесіть мені їх сюди.» 19 . І, звелівши народові посідати на траві, взяв
п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби,
і дав учням, а учні - людям. 20 . Всі їли до наситу й назбирали куснів, що
зосталися, дванадцять кошів повних. 21 . Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч
чоловіків, окрім жінок та дітей. 22 . І зараз же спонукав учнів увійти до човна
й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
Цей уривок євангелія підкреслює надзвичайну силу
Божого милосердя і любові, яка в розповіді Матея виливається двома цілющими
струмками: зцілення та помноження хлібів.
Ісус щойно втратив Йоана – свого
родича і сподвижника, й це очевидно було наочним прикладом, що чекало на нього
самого. Він відходить на самоту, але Його знаходять люди і тоді свій особистий
смуток Він перемінює у співтерпіння з тими потребуючими – змилосердився над ними та
вигоїв їхніх недужих (Мт 14, 14). Форма та стан дієслова змилосердився (εσπλαγχνισθη – esplanhnisti) в грецькій мові відображає т. зв. passivum divinum, – вказує на Бога як на Підмет діяння. Таким чином Матей
підкреслює, що Бог діє в Ісусі. Хоч починаючи з
подій представлених в Мт 12 релігійна еліта вороже протиставляється
Ісусові, Він не замикається в собі й залишається відкритий на страждання та
потреби інших.